Якби ми крила подала доля, Я б полетіла де Божа Воля І там просила щодень, і слізно: - Прости нас, Отче, поки не пізно! Прости нас грішних молю, благаю За всі незгоди рідного Краю! Навчи нас, Боже, добро творити, Щоб горе в світі не вміло жити. Щоб всі народи були сім’єю, Жили із правдою тільки Твоєю. Хай Землю щедро укриють квіти! Щасливі будуть дорослі й діти! Прошу тя, Боже, у кожній днині, Дай щастя й долю моїй Країні!!!
Підтримую думку пані Надії. Ваш вірш, пані Катерино, й справді звучить, як молитва і я до Вас у тій молитві приєднуюся. Але, як кажуть, на Бога надійся, а сам також старайся.
А що ми без Бога варті? Правду кажуть - без Бога ні до порога. Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Вірш мені дуже сподобався. Він щирий, теплий і читається як сповідь, що приносить полегшення. Ви змогли передати внутрішній біль і водночас силу правди, яка очищує й дарує світло.
virchi: Вам вдалося передати відчуття довіри й любові до Божої Матері, поєднати біль війни з вірою у світло й Перемогу. Вірш торкає душу й дарує відчуття духовної підтримки.
virchi: Вірш написаний легко й дотепно, з гумором і яскравою мораллю. Загалом вірш читається як весела байка, але водночас має чіткий висновок - без зайвих «блох» життя стає чистішим і кращим.
у Вас 
0
