Масажні грушки торкаються тіла, Цілується зимами в стигмах душа, Я думаю: чом стільки бджіл налетіло, - А це нам drillinger пише вірша... Ось тепер можете ображатись... Однак, як на мене, попри глибокий, цікавий і складний філософський зміст, в вірші не вистачає збалансованості, цілісності, оскільки в першому стовпчику - відмінний від загалу розмір, у другому - складні рядкові переходи. Але в цілому - вибачте - 4.0.
Смішки-смішками, але я бачу, що у Вас дійсно проблеми зі сприйманням навіть елементарної критики. Я на образи намагався не переходити, однак Ви межу навмисно перейшли... Шкода. На такий випадок у мене є відповідний вірш на Вашому улюбленому "язику": Почему люди тонут? Не всем дано всплывать на водной глади, Не каждому дельфином в жизни плавать суждено, А люди тонут и тонули вопреки досаде, Все потому, что ведь не каждый человек... бревно.
Василю, Ваша поезія, як завжди, дуже концентрована. Тому не дивно, що з'явлється надзвичайно багато охочих "розбавити" її. БерУ бЕру (можна?) - солодка... А Вам залишаю оцінку.
Дивно... Я написала, що не розумію сказане автором, і без жодного критичного слова, а Ви про рамки звужені. У кого, у того, кого не розуміють? Тут не треба виправдовуватися, а просто допомогти зрозуміти тему та ідею вірша, щоб ті, до кого автор не зміг донести свого повідомлення бо "критерії, рамки яких ще наскільки звужені, що важко робити висновки про його (чи чиюсь!?) упередженність, розуміння". І теж рада, що Ви зраділи тому, що я взагалі назвала віршем - не все ще у нас втрачено.
Якщо пальці гарно розпростерти, то вийде картина. Буде поле мистецьке, і світ і людина. Буде година ріками литись у день із хвилини, а секунда - у рік з тої днини. Якщо час взяти до рук, затрощити в обіймах, наче рідну дитину. То відчуєш мить колихання, що тижнями б’ється в людині. А коли ще перев’яжеш життя сподіваннями, зможеш злетіти – щирим бажанням… бо хочу, а не мушу дати випити з долонь весняних свою душу. Але якщо ти візьмеш голими руками, я розтечусь байдужими життями. Тому бери мене грушами – стиглими, як я…
А я зовсім не жартувала. Так, тут багато позитивних коментарів, бо дивлячись на Вашу реакцію тоді, коли хтось із Вами не згодний, просто нічого не хочеться писати, тому й не пишуть зауваження ті, хто їх має. Для чого дискутувати? Я вже й сама подумала, що краще було б дати "Респект" - нехай радіє чоловік. Так, у мене не все втрачено, а ось Ви, шановний, втрачаєте. А родичів я сама собі знайду, не треба мені їх шукати, подбайте про своїх. Не буду Вас більше засмучувати, а під своїми віршами поставте коментар :"Тільки для похвал".
То може створити Вам сторінку з паролем, щоби читали і були прихильними тільки ті, кого Ви забажаєте запросити? А твір сподобався. Взагалі, мені подобаються твори, які можуть мені нагадати про дитинство, про події минулого. Дякую за твір!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
-1
А Вам залишаю оцінку.
