Посадила калинОньку при дорозі,
Тільки долю незавИдну їй дала.
Незабаром вже сама спочила в Бозі.
А калина підростала, зацвіла.
Кожен день сприймала так, неначе свято,
Дарувала людям пахощі свої.
Зустрічались біля неї молодята
І співали на калині солов"ї.
Познущались випадкові перехожі:
Жартували і понівечили цвіт.
А вітрище, знахабнілий і ворожий.
Поглумився, обірвав листочки з віт.
Засихає бідолашна сиротина.
Роси скрапують з покручених гілок.
Не побачить осінь кетяги калини.
Від сердешної залишиться пеньок.
Не садіть, прошу, калину при дорозі
На поталу завидющим ворогам.
Оцінити подарунок ваш не в змозі,
Хто в душі своїй краси не має сам.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
:table-9: