N

Тужливо знати все наперед 

І повзати без надій 

Бридкою комахою посеред 

Строкатих чужих мрій. 

Я шкандибаю повільно геть 

В безжальному світлі дня 

Навколо марноти людські, смерть, 

Безглуздість і метушня, 

А в скронях власних кроків стук 

Дорогу встеляє тінь, 

У спину штовхає сумління мук, 

Приреченість потрясінь. 

Відлунням кроків в життя пусте   

Туди, де мене зріклись, 

Йду і пам’ять несу про те, 

Що буде потім, колись...