Як мало треба щоб зрадіти
І як багато щоб прийти,
Щоб написати, подзвонити,
Сон розірвати німоти.
То все легке коли ми діти,
Дорослий розумом живе,
А це немовби як хворіти,
Дивитись в дзеркало криве,
І рік за роком щохвилину
Долати й кривдити в собі
Ту, щастям сповнену дитину,
І вікувати у журбі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
