Як мало треба щоб зрадіти
І як багато щоб прийти,
Щоб написати, подзвонити,
Сон розірвати німоти.
То все легке коли ми діти,
Дорослий розумом живе,
А це немовби як хворіти,
Дивитись в дзеркало криве,
І рік за роком щохвилину
Долати й кривдити в собі
Ту, щастям сповнену дитину,
І вікувати у журбі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
