з металу,
з пластику,
з провідників,
постають
високі,
сильні та гнучкі,
подібні на людей,
роботи:
один-два...сто,
пʼятсот...
йдуть без почуттів,
безстрашно
і рішуче,
усе вперед,
мов воїни
із давніх римів,
маючи програму,
від якої вони
не відступають
ні на йоту.
в їхніх мізках-
усі знання Землі,
вони не забувають,
в них- все логічно,
їм не треба кисню,
води чи їжі,
їм потрібен струм,
енергія
від сонячного світла.
вони спроможні
все побудувати
і зруйнувати все,
і, знов, звести увись.
вони спроможні
облетіти Всесвіт,
усе пізнати,
вивчити усе,
все записати
у Нових Скрижалях,
всім поділитися
із Роболюством,
із Людством
для їх спільного добра.
літатимуть у простір
люди й напів-люди,
і напів-роботи,
і роботи лише.
все стане знаним
й добре зрозумілим.
чи будуть кочувати
по планетах
робото-пастухи
із стадами людей
і гуманоїдів,
що змонтували
ті самі роботи,
що створені людьми?
чи будуть люди
вдячні і щасливі?
роботолюддя
їх прийме чи ні?
чи захистить їх
армія робото-воїв?
чи знайде людство
іншу Батьківщину,
яку колись
Землею назове?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую