Нд, 06.07.2025, 22:43
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1074]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2705]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1010]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [666]
Вірші про чоловіків [116]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3434]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4534]
Філософам [1315]
Громадянину [923]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Філософам
 

Моя Земля



       Цей вірш — присвята рідній Землі.
       Не державі, що кидає своїх дітей на смерть заради гонору, 
       домовленостей чи наживи,
       а тій, що ніколи не бажає загибелі синам і донькам.
       Землі не потрібна слава — їй потрібне життя.
       Вона мовчить, але творить.
       Щодня, знову і знову, народжуючи світ.

Моя земля, мій отчий рідний дім,
Твоє тепло крізь віддану любов
Я відчував, а ти тримала ніжки,
Навчавшись з болем — я з тобою йшов.

Мій крок лунав крізь роздоріжжя доль,
Де істина крізь тіні промовляла.
І навіть у найтяжчий день і біль —
Моя земля мене благословляла.

І кожен день, мов перший мій урок:
Упасти — встати, знов змахнути сльози.
Ти — моя віра, мій останній крок,
У вічність, крізь життя бентежні грози.

Коли в очах загасне світла тінь,
І світ замовкне, я ж — твій рідний сину,
Надіюсь, й ти мене по смерті прихистиш,
Як я тебе у смутку не покинув.

20.04.2025


Додав: Maksymovych (20.04.2025) | Автор: © Микола Максимович
 
Розміщено на сторінці: Філософам

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 213 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1
1 leskiv • 09:13, 21.04.2025 [Лінк на твір]
s-16
avatar
-1
2 virchi • 11:24, 28.04.2025 [Лінк на твір]
Дякую за проникливу поезію, яка оспівує не лише красу рідної землі, але й її духовну силу, здатність підтримувати, надихати та дарувати віру протягом усього життя людини і навіть за його межами. Образ землі - уособлення невичерпного джерела любові, мудрості та вічної пам'яті.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.





     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz