Вночі не можу спати.
Одне питання є.
Воно терзає, кляте,
Заснути не дає.
Для чого нам, приматам,
Дав розум Бог-Отець?
Щоб Землю, нашу Хату,
Ми знищили? Кінець
Усім землянам буде,
Як виникне дефект
І правитиме всюди
НелЮдський інтелект.
Є роботи, ракети
Та різні FPV.
Нещасна та планета,
Що створена для війн.
Ці відкриття дивують
Наш хитромудрий світ
Та чи вони рятують
Від злигоднів і бід
І від хвороб смертельних,
І катаклізмів теж,
Від пристрастей пекельних?
Подивимось. Еге ж?
Здається, Милосердний
Над нами жартував,
Коли у череп смертним
Він розум укладав.
Цей дивний Божий задум
Ніяк я не збагну.
Не дам думкам я раду,
До ранку не засну.
Філософський і дуже чесний вірш. Він починається з простої побутової деталі, безсоння, а виростає в велике питання: навіщо людині розум, якщо вона використовує його, щоб руйнувати власну «Хату»? Саме це «Земля, наша Хата» звучить особливо тепло й болісно.
Ваша правда. Самі руйнуємо Землю, а потім дивуємося, що життя ускладнюється.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
