Усі ми отруєні смертю,
Колись, підхопивши життя.
Скидаємо душу і серце,
І мрії свої на сміття.
Ідемо в перед в перспективу,
Будуємо золото сліз.
Забувши про ніжність і вроду,
І впевнено йдемо у гору,
Але явно котимось вниз.
Кохаємо з поглядом в завтра,
Шукаючи вище стілець.
І ставши на нього на повну,
Все збільшуєм свій гаманець.
Усі ми отруєні смертю,
Колись, підхопивши життя.
Руйнуємо душу і серце
І мрії в переклад — сміття.
21.12.2007 |