Вдень не запалюють свічки, не мріють та не плачуть. І хто розкаже, що є ти, коли ввійдеш у пам’ять? Про славнозвісне і страшне, про думи і запали? Хто твою сповідь перейме – кохана чи немила? Я мовчки квітів назберу, щоб сталось диво. Вдень не запалюють свічки, а будять Всесвіт димом. Вимерзлі зорі, вечір-напруга. Синє яскраве повітря. Ладаном куриться зоряна туга у наднебесні нетрі…
|