Без золотої середини

Не захлинутись б в аритмії щастя,

твоїм теплом незайманих угідь,

воно горить; і налягає пластом

із золота, мені ж потрібна мідь...

                       ***

Не захлинутись б в аритмії болі,

твоєю гордістю незайманих угідь,

вона кричить; і осідає слоєм 

із олова, мені ж потрібна мідь....

                       *** 

Проміння сонця не впіймати тралом,

а крізь лупу під ним не постояти;

От так завжди, одного нам замало,

 а іншого чомусь вже забагато...