Вже так багато поступів невлучних, Число велике кроків невпопад, Зрясніло аж від помислів беззвучних, І озиратись часто став назад. Призвичаївся жити без любові, Навпомацки, навприсідки, навгад. Десь сокровенне загорнув у собі, А виставив буденне напоказ.
Зітхаючи у сутінку печалі, Міліючи в квапливості руки. В невідані просовуючись далі. Без сенсу зводжу тлінні поверхи. Колись пожну, теперечки що сію. Зберу десь там, й на тік його подам. В снопі достатку матиму надію, Бо ж намагався ... не аби-но як...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
