Вже так багато поступів невлучних, Число велике кроків невпопад, Зрясніло аж від помислів беззвучних, І озиратись часто став назад. Призвичаївся жити без любові, Навпомацки, навприсідки, навгад. Десь сокровенне загорнув у собі, А виставив буденне напоказ.
Зітхаючи у сутінку печалі, Міліючи в квапливості руки. В невідані просовуючись далі. Без сенсу зводжу тлінні поверхи. Колись пожну, теперечки що сію. Зберу десь там, й на тік його подам. В снопі достатку матиму надію, Бо ж намагався ... не аби-но як...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
0
