Не спиняй, не відмовляй мене у моїй подорожі Подивись як ідуть, кричать за мною подорожні, Трава-струна натягнулась, звучить, тремтить Тіло грає, знає, що не спить – траву втомлене давить.
Блищать пронизують промені - сонячна заслона І на голові стають, як золота, ясная корона. В парі цар свою царицю косицями введе – приведе У театр, в поле, де казка безслівно ходе, броде.
Веселяться, грають актори, дивні, химерні фігури Безтурботні як діти, не знають горя, не знають зажури. Ранком босі вітають, збирають роси поснулі, Колисають зимніми ночами Ай люлі, Ай люлі.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1525 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
