Не спиняй, не відмовляй мене у моїй подорожі Подивись як ідуть, кричать за мною подорожні, Трава-струна натягнулась, звучить, тремтить Тіло грає, знає, що не спить – траву втомлене давить.
Блищать пронизують промені - сонячна заслона І на голові стають, як золота, ясная корона. В парі цар свою царицю косицями введе – приведе У театр, в поле, де казка безслівно ходе, броде.
Веселяться, грають актори, дивні, химерні фігури Безтурботні як діти, не знають горя, не знають зажури. Ранком босі вітають, збирають роси поснулі, Колисають зимніми ночами Ай люлі, Ай люлі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
