Гріхи.

Гріхи, гріхи, гріхи, як клин смертельної стріли,
Чи то великі, чи малі, приковують нас до землі.
На праведній, гіркій землі, жевріють грішники її.
І знають всі вони, що в час, прибуде Божий суд, до нас,
Що відкуп тут не підійде, по Божій волі все буде
І все ж не каятись спішать, а знов грішать, грішать, грішать.
Не може чорний, грішний дух, піднятись в небо з грязних рук,
Його тримають за барки гріхи, гріхи, гріхи.
О, Боже милий, нас прости і нерозумних научи,
Грішити менше, більш любити і святість Твою берегти.