ЧАС ВЖЕ ПОКАЯТИСЬ!

ЧАС ПОКАЯТИСЬ!

Йдем манівцями, немов неприкаяні,
Щастя шукаємо десь по окраїнах,
Навіть до власного болю звикаємо.

Бродим, безликі в безумстві, отарами,
Чварами душу на шмаття розкраяли,
Зернами скверни по вінця загаїли.

Совість вважаємо річчю примарною,
Зрадами ситимось, бідами маримо –
Наче хтось злими усипав нас чарами.

Громи небесні по грішниках вдарили,
Сонце сховалось за чорними хмарами,
Піниться небо в палаючім зареві.

Може, це ангели нас відрікаються?
Марно на прощення люд сподівається –
Душі загублені в рай не впускаються.

Боже, за що так жорстоко нас скарано?
Носимо в душах облудливість Каїна...
Час вже спинитися, час вже покаятись!