Без відповіді

 О, Боже мій, душі скорбота

   Думок народжує рої.

     Вже розмірковую усоте

        Про біди й радощі свої.

Я не стомився од ходіння

    Весь час у напрямку вітрів,

   У мене вистачить терпіння

        В собі таїти біль і гнів.

      Хоча вони несамовито

         Здавен печуть мені й болять, -

  Не стану долю нині злити

           Нещадним розсипом проклять.

 Не буду іншому на плечі

Перекладати бід тягар,

Бо не готуюся до втечі

Із брану вічного покар.

  Я просто хочу зрозуміти,

  Якому вірить божеству?

Чому працюючи досита

      Страждаю вік, а не живу?..

Немає відповіді в тебе

На запитання бідолах.

      Змовкаю сумно, недотепа,

   Перетліваючи на прах…

                                                     17.10.11