Блукаємо...

Блукаємо…

Віч-на-віч залишилися з тобою,

Омріяна мелодія із сну,

Зі мною ти поділишся журбою

І подаруєш крапельку рясну.

Не стану відвертатися від тебе,

а парасольку викину кудись,

я бачу сиві клапті неба,

Душа вже поривається увись.

Хоч плакати я хочу і кричати,

що ти мене лишаєш геть одну,

Ми будемо лежати і мовчати,

І слухати мелодію сумну.

Ти плакатимеш гірко, як дитина,

Сховаюсь я від тебе під плющем,

О зупинись блаженна ти хвилино,

Неспішно ми блукаємо з дощем…