Світлом засіяє дивний світ, І душа відчує свій політ, Скинувши із себе біль і страх, Що століття несла на руках, У свідомій пам’яті клітин, Змірявши собою часу плин. Все розчинить, Божая Любов! Звільнить землю й руки від оков, І наділить радістю життя, Розмах перетворень, сприйняття. Нагадає звідки ми прийшли, І, які проходили пости, Щоб у Божій милості зрости, Досягнувши світлої мети.
Дякую,п.Світлано, маю надію, що в Україні виростуть добрі дерева, і дадуть добрі плоди.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
