Αα і Ωω

Щиро дякую Вам п.Катерино за коментар і зауваження дещо виправила, дещо ще підправлю, але як оказалося (навмисне переглядала розбір віршованих текстів, з даного питання), то із-за властивості укр. і рос. мови, тобто довжини слів, які несуть смислове навантаження в класичній поезії дуже багато зміщення наголосу, в той чи інший бік, навіть до збігу 2- наголосів. Інверсія наголосів іноді може сприйматися, як аритмічність.

В даному випадку для полегшення сприйняття і вирівнювання розміру (амфібрахія) була примінена цензура після 2 і 3 наголосу, нею рядок розбився на 2-а піврядка, але 7-й рядок всетаки фальшивить (щось буду думати).

Оказується найбільшим грішником в збої розмірності був (ніколи не вгадаєте) – В.Шекспір. А нам смертним (порівняно з ним), можна і трошки согрішити.

Знаєте не так просто за 5-10хв написання вірша підтримати: метафоричність кожного рядка; провести внутрішнє римування (цензуру); + утворити неологізми для нової рими і зв’язати початок з кульмінацією вірша – от і іноді чи часто починається аритмія – розмір не доганяє швидкості думки, і після написання зразу зваблює подружка –лінь – редагування відкладається...
В подальшому буду рада за коструктивні поради.
З ВЕСНОЮ ВАС!!!