ДУША

Жінка? Ні! Ти – Душа, що в жіночому тілі
Мусить крізь терня світів до зірок прориватись.
Хто і за що на цю Душу поставив печаті?
З неба чатують всіх янголів погляди пильні.
Важко не зрадити власну Божественну сутність,
Надто, коли з твоїх крил залишилося шмаття,
Добрій лишатись й тоді, як лунають прокляття,
В світі облуд повертатись до істин забутих.
Долі стрімка течія викидає на скелі,
Демони ринулись – прагнуть тебе вполювати,
Болю рубіж перетнула, прорвала всі ґрати,
В пошуках вічних своєї під небом оселі.
Янголи очі відводять – не страшно спіткнутись,
В серці гірчить – це ж Душа омивається світлом!
В миті зневіри рятуєшся в щирих молитвах,
Віриш – до неба крильми скоро зможеш торкнутись.
Долю напишеш у віршах лише життєствердних
І розфарбуєш в палітрі барвисто-гарячій,
Будеш всміхатись й тоді, як Душа твоя плаче,
І без страхів в невідомість ступатимеш твердо.
Знаєш - ти тільки Душа, що в жіночому тілі
Прагне крізь терня дійти до одвічного раю –
Лиш не затьмарити б світла, котре в тобі сяє,
Лиш би не втратити янголів з неба прихильність...