Я життя сходив шляхами, шукаючи у цьому світі двері відновленого храму, котрий не встигли відновити. Ходив я й хибними стежками, поміж колючими тернами. Убогу душу в нетрях рвав і навіть Бога не взнавав… Хоча і жив серед звірів та , озвіріти сам не смів.
Зерна правди сіяв по-під шляхом і зрошував їх потом і слізьми; сподівався на врожай багатий але, зростали тільки бур'яни.
Життя моє сліпе й коротке і доля,- мов на розіп’ятті: душа страждає від пророцтва а, тіло гине від прокляття.
Здається, в світі гіршого немає, чим життя самотнього в юрбі;- доки не збожеволів, пам'ятаєш що, юрба була колись людьми.
Я все життя чекав на свято і мріяв про щасливу мить,- коли душа моя крилата розправить крила і злетить по-над хлібами і гріхами, по-над людськими золотом і злом, по-під святими небесами у край, де пахне ладан і миро.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
virchi: Майстер тут справжній філософ - його "компас" з двох стрілок (серце і розум) - це як мудрість віків. "Сенс життя не в тривалості дороги, а в тому, чи була вона твоєю" - це треба на
у Вас 
0
