ЯКА Ж ЦЕ ТИША НА СВІТАНКУ
Яка ж це тиша на світанку – Вона охоплює усе! Мерщій по сходинках – та з ганку Під раннє сонечко ясне. Вон, мов з молока, з туману В злотавих бризках виплива І посміхається, мов мама, Найпершим малюка словам Скоріш, скоріш! Та де там, де там? Не встигнути ніяк мені, Бо сонечко, гайнувши в безкрай, Палає у височині. Пташиний грай розплескав тишу – Вона стрибнула до ярку… А сонце більше, більше, більше І в синім небі, і в ставку. Я прокидаюсь – сон з дитинства Мене нешвидко відпуска: Вгасаючих зірок намисто На яблуневих пелюстках. Рожеве скло, рожева стеля, Обрус рожевий на столі, І забуваю, хто я, де я – Так затишно мені в імлі. Яка ж то тиша на світанку! Я подих стримую в грудях… Мигтить в віконечку фіранка, Мов дивовижний білий птах. 2008
Додав: вершник (17.04.2012)
| Автор: © ЮРІЙ ІВАНОВ
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1457 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя