Так легко лист осінній ліг на землю, Так важко в душу ліг осінній лист. І з тугою, тривогою на серці Я поспішаю у сумний осінній ліс. Прийду я знов на зустріч із тобою Під шелест листя й гілочок сухих. І стежкою пройдуся золотою Серед дубів і грабів золотих. Полине думка у весну далеку, Душа полине вслід за журавлем, І серед всього світу наодинці Лиш ти і я розмову поведем. З тобою легко, просто говорити, І розповісти можна абсолютно все, І всі слова, що в серці накипіли Осінній вітер в безвість понесе. Заплачу я, і ти дощем заплачеш Защемить серце від пекучих сліз. Пройдусь... Присяду, листя назбираю І в дім свій понесу маленький ліс. Не раз ще золотом тебе покриє осінь. Покриє сріблом час мої, густі... Як наступає осінь у природі, Так і наступить осінь у житті. Поманиш знов до себе на розмову, Привабить тиша і краса твоя Якусь осінню душу одиноку. І хтось прийде, та то буду не я. Кудись пливтиме небо твоє сіре, Кудись збігатиме пора твоя, І завиватиме сумний осінній вітер Де спочиватиму так безтурботно я.
Дякую за коментарі, дуже приємно. А вічна весна у душі... було б чудово, але, нажаль , бувають і "осінні зливи", і "зимові морози"...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
