Суцільні хмари пеленою Закрили обрій, як від мук, А вітер тішиться собою, І ранить душу лютий звук. Реве, ховаючись у дебрі. Буремна всіх чекає ніч… Дерева голі, сухоребрі Зостались з вітром віч - на - віч… Кудовчить вишню до нестями Гілля порвав би, якби зміг, І пуп’янки із пагінцями, Як сльози, падають до ніг.
Дякую,п.Іване! Це добре, що є таке свято, бо книжку, а особливо українську, забули начисто.Дай, Боже, щоб відродилася книжка, а з нею і мова!Навзаєм прийміть мої побажання миру, добра і нових звершень!
Приємна і дуже настроєва пейзажна лірика. Я для себе винайшла цікаве слово "кудовчить" - справді не знала його раніше- спасибі п. Катю. "Гілля порвав би, Якби..." - тут перегляньте- може щось ще знайдеться...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
