Шепочуть тополі
Шепочуть високі тополі, Про грози травневі, рясні… Надворі вже тепло доволі, Прогнози ж якісь неясні… То сонце пече до знемоги, То холод проймає вночі. Природа дає знак тривоги, Так ніби згубила ключі Від Всесвіту строгих порядків, Чи Божих канонів святих. Хвилюється вже за нащадків, Щоб рід бува їх не затих. Природа – то матір єдина, Для всього єства на землі. Із Богом, хай квітне родина, В здоровій, і дружній сім’ї! Хай ясно всміхається сонце! Дитячий видзвонює сміх... ...І пух тополиний в віконце, Як білий постукує сніг.
Додав: Asedo1949 (27.05.2012)
| Автор: © Чумак Катерина.
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1975 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА