Пропахлий цвітом
літа вітер
Вночі
прикинувся, що спить
І я почув, як
поміж віттям
Павук мережить
срібну нить.
Звук оживляв
глухе мовчання
Гілля і листя, і
плодів
Так, що у мороці
безграннім
Плин часу в
захваті тремтів.
Набравшись сили
і терпіння,
Хмільний од
запаху й думок, -
Оте бентежне
шарудіння
Вночі вивчав я назубок.
16.06.12
|