Жара південна, я посеред лісу - Хтось вправний догола роздяг куртісу*, Ні подиху, припнули наче й вітер, Схилились на дубах додолу віти.
Довкруж, здається, живність повмирала, Лиш скорпіон у мишку стромить жало, Води нема - нап'ється хоч би крові. А ми попити крові теж готові?...
Від сонця наче лопнули зіниці, П'ять миль до щонайближчої криниці, Повітря, мов той камінь, туго сперте, От львівського б ковток, аби не вмерти!
В легені хтось залив по горло магми, Чи ж для такого народили мене, Мамо?! Пивасик* попивати б десь на хвилях, В глибінь очей твоїх пірнути хочу, Мила... Куртіс* - дерево, кора якого має коркову структуру, її здирають, а вона має властивість знову наростати... Пивасик* - пиво жартівливо.
пане Мартине -- тричі браво!!!! прекрасний вірш... достеменно передали і спеку, й спрагу... і спекотно-спраглу любов -- до землі рідної, і до обраниці Вашої Милої... трохи скорпіон той -- жорстокий, але додає до загального переживання -- трагізму... безвиході... і питання Ваше риторичне ніби -- чи готові й ми кров одне одного пити -- вже та кров п"ється, бо й серед людей без скорпіонів не обходиться... ще протягнуло це питання асоціативну павутинку до пісні "Штиль" (Валерій Кіпєлов виконує) -- якраз вчора чогось з цією піснею день прожила...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
:55555: 
