Я бачу в морі, аж там ген Швидке биття скажених вен, Я чую птаха дикий крик І грізний неба злого рик, Я бачу спалах тих очей, Згубивших сотні мрій людей, Я чую подихи землі І страшно робиться мені, Я бачу, вітер у вогні Гарцює на чужім коні, Я чую схлипи ті німі Забувшись у своїй вині, Я бачу...чую...і німію... Бо хто впокорить цю стихію?
Чудове бачення і відчуття стихії, насиченість образів ,подій.Гарний вірш.але я бачу його трішечки по іншому: Я бачу в морі там,аж ген, Биття скаженне темних вен. Я чую птаха тужний крик і злого неба грізний рик. Я бачу спалах тих очей, згубивших сотні мрій людей. Я чую подих від землі і страшно робиться мені. Я бачу вітер у вогні танцює на лихім коні. Я чую схлипи ті, німі, утоплених в своїй вині. Я чую... бачу.. і.. німію.. А хто ж покорить цю стихію? Дякую за Ваші твори, вони чисті й променисті.Аж пригадалась свояюність. :5555
Дуже емоційно і гарно, проте "Згубивши" і "кіні" - не підходять.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
