Промайнуло літо,
наче сон яскравий
Про мого
дитинства швидкоплинні дні.
Призабута спека
постає в уяві,
Коли стигне
простір у рудім вогні.
Прошуміло літо,
як знайома пісня
На чужім весіллі
під веселий сміх.
Покохаю й осінь,
хоч це буде, звісно,
Перед любим
літом непоправний гріх…
03.09.12
|