Новий день

За вікном сріблясто засвітало,

Стерши з шибки сизу каламуть.

Скло блищить, як стінка п’єдесталу,

Змінюючи колір, наче ртуть.

Б’є проміння сонячне у груди,

Сліпить очі та лоскоче ніс, -

Прямовисно ллється звідусюди

І струмує сяєвом навкіс.

Добрий ранок, світе таємничий!

Переливи світла і тепла

Метушаться, змішуються, кличуть

Йти на двір із затишку житла.

Там вітрило часу напинає

День новий між сонячних будов, -

І мене, ще сонного до краю,

Невблаганно зве до праці знов.

09.09.12