Між пальці днів просочуюсь піском,
Перетікаю в інші сотворіння…
Пронизаний мільйонами оском,
Іду босоніж в’їдливою рінню.
Пекучий біль нагадує мені,
Що це не сон
і певно – не кончина.
І я радію болю
в глибині
Душі своєї, як мала звірина,
Що я іще живий на цій землі,
Торкаюсь трав
І слухаю зозулю,
Милуюся бенкетами джмелів,
Занурююся в радощі минулі...
Це все моє,
Це більше, ніж буття, –
Воно в мені праістиною сходить.
Стою блаженно-чистий,
мов дитя,
І розчиняюсь в музиці природи.
Дякую, Наталіє, за комплімент. Ще не до кінця розібрався з усіма премудростями сайту, але потрошку буду входити в русло. Мушу сказати, що тут приємна атмосфера спілкування і доволі відчутна активність.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
