Коли, мов той самогубця, Кинувся під колеса автомобіля Найперший каштан, Ти помітно здригнулась І, крадькома роззираючись довкіл, Стиха мовила: «...Привіт, осене...»
Усе закінчилося добре. Спроба самогубства не вдалася. Його підібрала ворона і посадила в парку на осонні. З нього через кілька років виросте гарне дерево. Дякую, Наталіє, за переживання.
А така чудово-трагічна картина, мені чомусь і не хочеться далі, чудово і алегорично, хто той каштан, чому туди летів, безсоння стрів, кохання чи прокльони... воронячі закони?...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
