Сьогодні, як і тисячі сторіч, З басів зриваючись до хриплого контральто, У косу лінію розкреслюючи ніч, Дощ лопотів по чорному асфальту. Затявся звечора та все іде й іде… Здається, ні кінця йому, ні краю... З ворсинок суму прядиво пряде І у комірки пам'яті складає. А там його на декілька життів. Навіщо стільки – я і сам не знаю: Чи так багато проливних дощів, Чи так далеко живемо від раю.
Дощів багато пролилось І ще проллється, Щось нам в житті Цьому вдалось, Щось не вдається. Дощі змивають гіркоту, Що в душу в"їлась І знову ставлю Я мету,знов окрилилась. Бачте,ваш вірш надихнув мене на невимушений експромт.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
