Оце таке життя – взять та й покинуть?.. Пробризкав дощик літній, легкодухий, Очистивши повітря аж з-під хмар. Надихатись не можу. Навіть зринуть Безкрилих, нас, зриває в легкі рухи – Злетіть, до неба, до віддалених Стожар. Такого дива, як ця Таврія – не знайдеш, Шукай по всіх віддалених світах! Ніде так не вдихнеш снаги настою. То й не лаштуйсь до виходу, до меж, Іще подихай! Помилуйсь! Співочий птах Хай серце піснею вздоровить!
Пробризкав дощик літній, легкодухий, Очистивши повітря аж з-під хмар. Надихатись не можу. Навіть зринуть Безкрилих, нас, зриває в легкі рухи – Злетіть, до неба, до віддалених Стожар.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
