Ще день за овидом куняє, А вже корівок на луги Голубоквіто підганяють Хльосткі петрові батоги. Коли ж вечірнє сонце млосно Пахким розтане стільником, Трава духмяна дзвінкороса Стече в дійниці молоком. Цілюща тишотерапія Дрімливо скотиться з небес. Лиш півень потемки запіє, І басовито гавкне пес, – Бо там, за виярком, де щемно Судомить кров совиний зик, Пасе вовків у хащах темних Мохобородий лісовик.
Атож, приємно згадувати про літо взимку. Дякую, пане Анатолію.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
