Ще день за овидом куняє, А вже корівок на луги Голубоквіто підганяють Хльосткі петрові батоги. Коли ж вечірнє сонце млосно Пахким розтане стільником, Трава духмяна дзвінкороса Стече в дійниці молоком. Цілюща тишотерапія Дрімливо скотиться з небес. Лиш півень потемки запіє, І басовито гавкне пес, – Бо там, за виярком, де щемно Судомить кров совиний зик, Пасе вовків у хащах темних Мохобородий лісовик.
Атож, приємно згадувати про літо взимку. Дякую, пане Анатолію.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
