Це
вміють лише дерева – Скидати
на зиму одіж. І
голі в пургу лютневу Стоять
на снігу босоніж. Понурі
стоять, мов бранці, Що
вивели їх на розстріл. Пугикне
пташина вранці – Зірветься
той крик на постріл! І
– тиша… Лише
на коси Впаде
полохливо іній. Дерева
стоять, як досі. Розстріляно
їхні Тіні.
Від першого сонячного променя скрикнула нічна птаха, і голубі тіні дерев упали на мерехтливий сніг. Щиро дякую, пані Валентино.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
