Буяють пишно трави в лузі...
Буяють пишно трави в лузі – Зелені хвилі пробігають. Строкаті квіти, мої друзі, Мене щоранку тут вітають. Їх умивають чисті роси, Дзвенить усе на три октави… Та косарі, як минуть грози, Їх перетворять на отави. Зелений колір превалює – Усе росте і колосіє. На гадів змієїд полює. Ліниво з ранку вітер віє. І де не де по небу хмари Пливуть мов брили фарфорові. Вони на синьому мов плями Чудові біло кольорові. А я заплющив свої очі, Забувши про всесвітню кризу. Все дзеленчить і все стрекоче І в далечі і десь поблизу. І зупинився час для мене. Все чарівне неначе в книзі. Таке життя благословенне, Мабуть, лише у парадизі.
Додав: inkulinets (29.06.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1337 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую за тонке розуміння задуму!
virchi : Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш. virchi : Моя вам порада: жити . І не залишатися сам на сам із цими думками.