В ліс на галявину, лицем в траву упасти
В ліс на галявину, лицем в траву упасти, Перегорнути ся й дивитись в небеса. Гілки на соснах з глицями лапасті – Гойдає вітер їх. Диви яка краса! І скрипотять високі стовбури. Навкруги Лунає щебетання безупинне. Торкають квіти хтиво мої руки, Мов чарівне щось трапиться повинне. Кружляють із дзижчанням бджоли дикі. Метелик порхає, неначе щось шукає. Птахи маленькі тут й птахи великі – Пташиний гомін в лісі не змовкає. І раптом заєць – довгі-довгі вуха. Мене побачив й зупинив свій біг. Дивлюсь: йому на носа сіла муха, Він сторопів й чкурнув без задніх ніг… Підвівся я і сміючись додому Іду по стежці гайно у село. Залишив в лісі сум свій я і втому, Знайшов натомість спокій і тепло.
Додав: inkulinets (04.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Життя... , Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1754 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.