Нарешті трохи спала спека…
Нарешті трохи спала спека… Потішила нас прохолода. Вітри пригнали хмар здалека – Після спекоти насолода! А ще подеколи дощить. Моментами, на осінь схожих, Асфальт калюжами блищить Й дратує трохи перехожих. Та незабаром пекло знову. І сонце пряжитиме нас. До чого я веду розмову? – Я мрію про осінній час! Коли стрічає осінь літо. І охолоджує помалу. Коли в своїм цвітінні квіти Приготувались до фіналу. Коли прожовть краде зелене. Пожухлість змінює сади. І листя з яворів різьблене Вкриває ковдрою сліди. Коли побачиш випадково Палітру дивовижних фарб. Коли знайдеш, обов’язково, Із відчуттів безцінний скарб…
Додав: inkulinets (24.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя