Жовтневий кінь
Шепочуть краплі мжички у діжі, Зриваючись з покрівлі монотонно. Гладінь тріпоче апатично-сонно, Півтоном шоколадної іржі. В наплакану вдивляється імлу, Хатина із підмоченим подолом. Гойдаючи шафранним ореолом, Перстами віт горіх шкребе по склу. Глевкою плоттю рівчакових вен, Струмить печалі нищівна трутина. Дороги бруд втаїла скатертина Акації повержених знамен. А попід яром, де бур’ян зачах, Загривком розкуйовдивши берізку, Жовтневий кінь гуляє у підліску, З осінньою зажурою в очах.
Додав: mikolachat (19.10.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1200 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА