Жовтневий кінь
Шепочуть краплі мжички у діжі, Зриваючись з покрівлі монотонно. Гладінь тріпоче апатично-сонно, Півтоном шоколадної іржі. В наплакану вдивляється імлу, Хатина із підмоченим подолом. Гойдаючи шафранним ореолом, Перстами віт горіх шкребе по склу. Глевкою плоттю рівчакових вен, Струмить печалі нищівна трутина. Дороги бруд втаїла скатертина Акації повержених знамен. А попід яром, де бур’ян зачах, Загривком розкуйовдивши берізку, Жовтневий кінь гуляє у підліску, З осінньою зажурою в очах.
Додав: mikolachat (19.10.2013)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1190 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА