Зопрілі сіті сипле знову й знову Між перекатів валунових зграй, Надію поплавцем одягши в край, Старий рибалка – пілігрим Азову, Розсвіту осміхаючись потай.
Старий рибалка не може посміхатися світанку, бо дуже зайнятий роботою. До того ж він, мов просолена тарань, скупий на щирі емоції. Ось і осміхається потай краєчками вицвілих очей, що бачили не один десяток таких світанків, але не втратили здатність радіти природі.:)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
дуже сподобався.
До того ж він, мов просолена тарань, скупий на щирі емоції. Ось і осміхається потай краєчками вицвілих очей, що бачили не один десяток таких світанків, але не втратили здатність радіти природі.:)
