Закохана я в роси світанкові
Закохана я в роси світанкові, У кожен сонця відблиск в них яскравий. Хоч знає розум, що вони безмовні, Та серце чує голос величавий. І кожен раз я ніби задихаюсь, Коли дивлюсь, як перший ніжний промінь Своїм цілунком з квітів сон зриває, І розкриває їх... Вони - в полоні. За світлом я люблю спостерігати: Свій шлях воно так владно прокладає, Що ніч немов переживає страту І, переможена, в покорі відступає. А звуки на світанні - вибухові! Зачувши їх щораз я розумію: Вони дають початок дню новому, Завадити цьому ніщо не сміє.П
Додав: petruck (21.02.2014)
| Автор: © Петрук Наталія
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині