Весна ридає, бо кругом колюжі .
Десь сонце в хмарах заховало дні .
Дерева голі, аж тремтять в напрузі,
Як би розкрити ті тугі бруньки.
Лиш вітер радий , що немає спину ,
Пустує мов хлопчисько по гілках ,
Свистить і гне не квітнучу калину ,
Завзявся стерти цю весну на прах!
Не тішся так , бо хмари не на довго.
Ще більше дми! Скоріше розженеш.
Засвітить сонце , прийде на підмогу
І ти свій холод в гори понесеш!
| 
у Вас 
0
Дякую ,Катрусю, за розуміння і за ваш чудовий вірш!
Дякую пане, Пилипе, приємно!
Наталочко! Ви вже цілком знаєте моє серце! Дякую, дорогенька!