Кобзар жовтень
Кобзар жовтень
На краєчку осіннього гаю
Зашарілася маком зоря.
Жовтень притугом вогкого плаю,
У свитині бреде кобзаря.
Із болота погнилі онучі,
За спиною бандура вітрів.
Сухостою вусища колючі,
Погляд зимний з-під хмарових брів.
На чолі, мов рубців перегуки,
Зморшкувата сріблиться рілля.
Довгопалі заморені руки
Двиготять кістяками гілля.
З глибини його тіла – кургану,
Журавлем виривається стон.
Захоловши у балках, туману
Вистеляє імлистий хітон...
Під вербою, на листя ряднину
Сяде втомлено. Кобзу з-за пліч…
І спровадить наплакану днину
У осінню розхристану ніч.
Додав: mikolachat (24.11.2014)
| Автор: © Олег Корнієнко
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1297 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА