Іще невидимий, нечутний, Ще ефемерний, ще як дух, Та чимсь –таки його присутність Вже відчувалася довкруг... Ще спали, змотані в клубочки, Найтоншіі лінії краси, Іще божественні дзвіночки Свої ладнали голоси. У серпанковому чеканні Ще ніжились пір»їнки хмар, А вже за обрієм рахманно Він бравсь роздмухувати жар. І ніч свої втрачала чари, І прокидалося тепло, І плавився янтар Стожарів, Світлішало небесне тло. І розбрідалися тумани По низькодолах навмання… Рожевим тремоло світанок Розпочинав сюїту дня.
Одне слово - КРАСА! І що б хто не говорив про нові стилі, сучасні поезії, для мене нема кращого, як правильно написаний вірш з римами, з наголосами, який, мов струмочок читається, легко сприймається і приносить неймовірну насолоду. Дякую!
Цей вірш мене заставив повернутися до нього , бо додає надхнення , додає чарів спостереження над природою , красою довколишнього середовища ! ніби просто , але затишно і
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
чудово!
