Серед ночі на поріг Випав ніжний, білий сніг, І лежав, мов полотно, Поки сонце не зійшло. Як прокинулось, то враз Сріблом пирснуло, якраз На подвір’я й на поріг, Де лежав біленький сніг. Заіскрило де могло, Всім даруючи тепло. Сніг розм’як, немов зомлів, Й зник… без лишніх на то слів, Лиш осталися сліди Від прозорої води.
Мелодійно! А в кінці треба продовжити: Серед ночі на поріг Випав ніжний, білий сніг, І лежав, мов полотно, Поки сонце не зійшло. ... і до кінця і безкінечно...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
), що схоже на дитячий віршик. Гарно! 
