Мак.
Хоч зернятко мале, та в морози Відіб’ється від мерзлих атак, Полонивши і поле, і лози, Пломеніє квітуючи мак. Квітка ніжна, тендітна та пишна, Наче вогник палає в руках. Красотою своєю розкішна, Будить ніжності хвилю в думках, Та, зірвавши те чудо природи, Никне долу її дивний стан, І не стане розкішної вроди, Лиш звисає, як м’ятий каптан. Ця краса, прокричавши до неба, Пелюстками змахне, мов крильми, І, наситившись сонця у стебла, Просить землю: - Матусю, прийми! Тож задумаєшся поневолі Загадковості світу й життя… От веснієш, мов квітка у полі, Й непомітно ідеш в небуття.
Додав: Asedo1949 (12.05.2015)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1341 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА