Листя, розгойдане вітром,
Тихо прощається з літом.
Квіти поникли в печалі,
В ніжній задумі: «Що ж далі,…»
А далі вже осінь, а далі вже осінь,
Вплітає багряне в зелені ще коси
А далі вже осінь, а далі вже осінь,
Пробачення в літа вона не попросить.
Смуток загнав у куточок.
Очі сміються та мовчки,
Юності втіхи розтали,
Серце питає «Що ж далі,…»
А далі вже осінь, а далі вже осінь,
Вплітає сивини в красиві ще коси
А далі вже осінь, а далі вже осінь,
Пробачення в літа вона не попросить.
Часу на жаль не спинити,
Радійте, милуючись літом,
А на порозі печалі
Ви не питайте що далі
Бо далі вже осінь, бо далі вже осінь.
Непрохано завше іде вона в гості
Бо далі вже осінь, бо далі вже осінь.
Пробачення в літа вона не попросить.
хай у душі весна весь час буяє для осені ж душа хай двері закриває!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!