Намалюй мені гілку, грозою одтяту, чуєш? І грозу намалюй божевільну, що б’є в лице. Межи хмар у дощах, нефальшиве. тремке «алілуя» І тривожна не тиша розшита важким свинцем.
Замоли мою душу від немочі геть безсилу, Де несправджені мрії за вітром пішли убрід. На палітрі небес меркнуть янголи білокрилі, Огортає покута імлою мене і світ.
Наділи крихту сонця дорозі терново-хресній, Щоб отому, хто йде, не зімліти од тьми й неслав. Заблудили дощі у бентежних думках і веснах …А за обрієм день умираючи – воскресав…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
Дякую...
