| Прослухати у авторському виконанні можна тут:
http://www.chitalnya.ru/users/korobova/ вірш 1
Ця світанкова мить, коли дрімають трави,
А їх зове вже вмитися роса,
Мене і небо вічним об′єднала,
І пов′язала стрічкою "краса".
І я пішла за нею по кудлатих,
Розпатланих хмаринах, де зоря
Взялася вже їх гарно зачесати,
Щоб в небо закохалася земля.
Ось падають і промені в долоні,
А ось і лист танцює гопака,
Верхівкам лип вдяга хустки червоні
І в′яже сонця ніжная рука.
Краса, мов шовк, спада мені на очі,
Засліплює, щоб знала лиш її,
Заповнює собою всі куточки
Душі і тіла, неба і землі...
| 
у Вас 
0
